Главная Экономика Книги Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

8.2. ЗАХОДИ ПРИХОВАНОГО ПРОТЕКЦІОНІЗМУ І ЇХ РОЛЬ У РЕГУЛЮВАННІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Заходи так званого прихованого, або непрямого, протекціонізму, що відіграють помітну роль у торгово-політичній боротьбі, зовні не виявляються, а діють потай, замасковано. На перший погляд, вони стосуються лише внутрішнього товарообороту або лише регулюють правила виготовлення, упакування, маркування товару і начебто не мають жодного стосунку до зовнішньої торгівлі. Проте їх вплив на зовнішньоторговельний оборот дуже великий. Це підтверджує і той факт, що на ці заходи дедалі більше уваги приділяється на переговорах у межах ГАТТ.

8.2.1. Податки і податкова політика

Основним завданням податкової політики є мобілізація державою фінансових ресурсів. Водночас податки, що впливають на ціни і прибутки, широко застосовуються державою як ефективний засіб регулювання економіки, зокрема і зовнішньої торгівлі.

Податкові надходження забезпечують перерозподіл через державний бюджет значної частки національного прибутку. Надходя-чи до уряду, суми активно використовуються для економічного впливу на різні сфери господарства, зокрема на зовнішню торгівлю. Податкові пільги, звільнення від сплати чи відстрочення у сплаті податків або їх частини широко застосовують як засіб підвищення конкурентоспроможності товарів, що виробляються на експорт.

Водночас диференційовані методи стягування внутрішніх податків, відмінності в їх структурі перетворили податкову систему на могутній, добре замаскований бар'єр, що доповнює і посилює митну систему, яка тісно переплетена з іншими нетарифними бар'єрами.

Митна політика і податки — найважливіші інструменти прямого впливу на ціни імпортних товарів. У зв'язку з тим, що останніми роками ставки митних зборів істотно знизилися, роль податків як регулятора цін зросла.

Як правило, взаємні товари поряд з митними зборами на кордоні обкладаються податками й зборами, а всередині країни — різними внутрішніми податками і зборами, що призводить до загального підвищення цін.

При цьому регулюючий вплив податків на ціни імпортних товарів, а отже, і на обсяг їх ввезення, тим більший, чим нижчі ставки митних зборів. Особливо наочно протекціоністська дія податків виявилася у відносинах між країнами ЄС. Після скасування митних зборів на торгівлю між державами — членами ЄС податки стали основним засобом протекціонізму в межах "Загального ринку" і вийшли на перший план у конкурентній боротьбі. Це пояснювалось істотними відмінностями рівнів оподаткування в окремих країнах. Так, мінімальні середні ставки ПДВ мають Іспанія і Люксембург (12 %), максимальні — Данія та Ірландія (22-23 %). Щодо конкретних товарів розрив ще більший. Наприклад, у Франції при середньому рівні податку 19 % його ставка на окремі товари коливається від 5 до 25 %.

Про те, що в сучасних умовах податки дедалі ширше використовуються як активна торгово-політична зброя, свідчить аналіз так званої вартості ввезення товару на ринок.

Вартість ввезення товару на ринок складається з трьох основних елементів: витрат на транспортування товару, суми мита і суми податків, що стягуються при імпорті. Ці дані свідчать про те, що частку податків у вартості ввезення окремих товарів до країн Західної Європи часто припадало 40-60 %.

Як зазначалося, податки за економічним і торгово-політичним ефектом багато в чому аналогічні митному збору. Вони, як і мито, підвищують ціну на іноземний товар і ускладнюють його ввезення. Однак внутрішні податки зазвичай не регулюються міжнародними угодами і їх застосування меншою мірою, ніж мито, пов'язане зобов'язаннями по торгових договорах і угодах. Формально вони однаково стягуються як з іноземних товарів, так і з товарів національного виробництва. Мало того, у ст. III ГАТТ зазначається, що національні податки й збори застосовуються до іноземних товарів у тому самому розмірі, що й до товарів вітчизняного виробництва (національний режим).

На практиці податкова система в більшості держав така, що фактичне оподаткування імпортних товарів завищується порівняно з вітчизняними. Імпортні товари "зустрічаються" з податками вже на кордоні країни призначення і "супроводжуються" ними на всьому їх шляху аж до кінцевого споживача.

Податки, що стягуються на кордоні, і збори можна поділити на дві групи. Перша — так звані зрівняльні податки й збори, еквівалентні непрямим податкам і зборам, що стягуються з вітчизняних товарів у країні імпортера. Другу групу становлять численні податки й збори, сплачені імпортером у зв'язку з митним очищенням товару.

Надійшовши на внутрішній ринок і ставши об'єктом купівлі-про-дажу, імпортний товар обкладається різними внутрішніми податками, які в кінцевому підсумку підвищують його вартість, а отже, знижують його конкурентоспроможність. При цьому майже половина випадків застосування податків з метою обмеження імпорту припадає на частку внутрішніх податкових заходів, решта — на частку податків, що стягуються на кордоні.

В основу оподаткування товарів при експорті та імпорті покладено один з двох принципів: товари обкладаються податками або у країні походження, або у країні споживання (призначення). Мета такої практики — уникнути оподаткування у країні експортера і у країні імпортера. Для цього укладаються спеціальні міждержавні угоди про уникнення подвійного оподаткування товарів, відповідно до яких податки стягуються лише в одній з країн.

Найпоширенішим є принцип стягування податків у країні споживання. Відповідно до цього принципу всі споживані у країні товари обкладаються однаковими податками незалежно від того, імпортовані вони чи вироблені всередині країни. При цьому з імпортних товарів податок стягується під час перетину кордону, а з товарів національного виробництва — при продажу. Такий розрив під час сплати податків надає значні переваги національним виробникам.

Товари, що експортуються, звільняються від сплати непрямих податків, тобто експортери, по суті, отримують субсидії на суму несплаченого (поверненого) податку. При ввезенні цього товару у країну імпорту покупець сплачує податки за ставками, що діють у цій країні, тобто формально з імпортного товару стягується той самий податок, що і з національного.

Фактично щодо імпортного товару податки виявляються вищими, оскільки стягуються з вартості імпортного товару сиф (тобто крім вартості товару включають ще й вартість транспортування і страхування) плюс сума сплачених митних зборів. На товари внутрішнього виробництва податки нараховуються виходячи з оптової ціни промисловості. Іншими словами, існуюча податкова практика об'єктивно спричинює податкову дискримінацію через неоднакову початкову базу для розрахунку податків.

Поряд з прикордонними зрівняльними податками на кордоні стягуються так звані спеціальні імпортні податки і збори. Спеціальним податком обкладаються лише іноземні товари, і за економічними і торгово-політичним значенням він майже не відрізняється від митного збору, тому його можна лише умовно зарахувати до заходів прихованого протекціонізму.

Найчастіше спеціальний податок вводиться як надзвичайний захід. Ним обкладаються товари вище митного збору, щодо яких не діють кількісні обмеження. По суті, це замасковане підвищення митних зборів, оскільки пряме їх підвищення юридично більш складне, бо часто вимагає згоди законодавчої влади; крім того, мита переважно є конвенційними, тобто пов'язані міжнародними зобов'язаннями. Необхідно підкреслити, що введення спеціального імпортного податку здебільшого виправдовують посиланнями на дефіцит торгового і платіжного балансів.

Деякі країни, насамперед США, часто вводять імпортний податок як засіб тиску на торгових партнерів, змушуючи їх запроваджувати вже згадувані вище добровільні обмеження експорту.

Що ж до податків і зборів, пов'язаних з оформленням вантажів на митниці, то до них належать податок на митне очищення товару, статистичні й гербові збори, фрахтові й портові збори. Вони сплачуються особою, яка підписує митну декларацію, у момент оформлення імпорту. Сума цих зборів відносно невелика і не перевищує, як правило, 1-2 % вартості товару. Формально такі податки стягуються для покриття витрат, пов'язаних з митним очищенням товару, вони не мають еквівалента серед внутрішніх податків, а тому мають цілком певний протекціоністський характер.

Як засіб конкурентної боротьби важливу роль відіграють ковзні (змінні) імпортні податки і компенсаційні збори, про які вже йшлося.

Відтак за податками, що стягуються на кордоні, імпортний товар стає об'єктом обкладання численними внутрішніми податками. Формально їх ставки однакові як для вітчизняних, так і для імпортних товарів. Однак структура і методика стягування такі, що діють вибірково і основний тягар лягає на імпортні товари.

Наприклад, у деяких європейських країнах введено податок на реєстрацію автомобілів. Ставки його зростають із збільшенням потужності двигуна, що ставить в явно невигідні умови більш потужні американські автомобілі. Із зростанням потужності двигуна збільшуються також торговий податок і дорожній збір.

Велику роль у багатьох країнах відіграє акцизний збір — непрямий податок, яким товар обкладається під час продажу. Оподатковувані ним товари не можуть бути допущені до торговельної мережі доти, поки продавець не придбає особливі марки.

Спочатку акцизи були податками на предмети розкоші. Нині більшість оподатковуваних ними товарів — це предмети повсякденного попиту. їх збереження визначається фіскальними і торгово-політичними цілями.

Теоретично акцизи, як і інші податки, стягуються як з національних, так і з імпортних товарів. На практиці вони часто застосовуються до товарів, що не виробляються у країні (кава, чай, тютюн та ін.). Крім того, внутрішній виробник може отримати відстрочення платежу цього виду податків, а імпортер зобов'язаний платити одразу, у момент оформлення товару на митниці. Існує істотна відмінність і в базі платежу, про що вже йшлося.

Отже, процеси, що відбуваються у світовій економіці, вивели податки за національні межі і зробили їх одним із засобів здійснення зовнішньоторговельної політики. Не випадково питання застосування податків у торгово-політичних цілях дедалі частіше стають предметом обговорення на різних міжнародних форумах, присвячених розгляду питань зовнішньоторговельної політики, зокрема і в ГАТТ.