Історія України - Полонська Василенко Наталія: Том 1

г) Золотникарство

Серед інших галузей мистецтва поважне місце належало золотникарству-ювелірству. Поволі зникають староруські типи і техніка, в значній мірі із занепадом культурного життя Києва. Великою перешкодою для дальшого розвитку золотникарства було те, що майстрами цехів мали бути тільки поляки, католик». Виключення з цехів українських мистців позбавляло їх артистичного вишколу, а разом з тим того довір'я, яким користалися майстри цехів. У XV ст., наприклад, в Перемишлі більшість майстрів-ювелірів становили українці, а в XVI ст. їх уже майже не було, бо вимагано, щоб майстри були католики. Не зважаючи на всі ці обмеження, в XV-XVI ст. українське ювелірство не зникало, хоч змінилися матеріяли, з яких робили ювелірні речі: не з золота, а із срібла, бронзи та міді.

У ці часи розвивається гуцульське мистецтво з міді, мосяжництво та лівобережне золотникарство.

В ХV-ХVІст. констатується два культурні впливи, яким підпадало українське ювелірство: один ішов із Заходу, головно з німецьких земель — Авґсбурґу, Нюрнбергу — через посередництво Кракова, Люблина; другий — зі сходу, з Туреччини. Цей другий шлях знайшов добрий грунт: магнати й рядова шляхта захоплювалися зброєю та кінськими уборами в східньому стилі; виробництво кінських узд, сагайдаків, сідел, оправа шабель тощо стало фахом переважно українців, вірменів, жидів, знавців мистецтва Сходу. Українські мистці комбінували ці східні впливи зі староруськими.



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine